|
Собівартість продукції – являє собою грошовий вираз, витрат на виробництво та реалізацію продукції. Це комплексний економічний показник, який об’єднує в собі витрати уречевленої праці, та витрати на споживчі засоби виробництва, й витрати живої праці та витрати на заробітну плату працівників підприємства.
Насамперед треба зазначити, що змінився понятійний апарат терміну «собівартість продукції». Положення (стандарти) бухгалтерського обліку передбачають облік тільки одного виду собівартості продукції – виробничої собівартості.
Існують дві головні фундаментальні категорії витрат – собівартість реалізованої продукції та операційні витрати. Що ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), то нижчою є собівартість продукції. Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва.
В собівартості продукції знаходить своє відображення дія ринкових економічних законів, які сприяють зниженню витрат на виготовлення продукції за рахунок прискорення науково-технічного розвитку, поліпшення якості та конкурентоспроможності продукції, ресурсозбереження, впровадження безвідходних технологій, інтенсифікації виробництва. Згідно з чинним законодавством та інструктивними матеріалами виокремлюють: валові витрати; кошторис виробництва; собівартість валової, товарної і реалізованої (проданої) продукції.
Кошторис виробництва — це витрати підприємства, зв’язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Отже, кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються.
Процес виробництва є важливою стадією кругообігу коштів підприємства. В ході його здійснення підприємство, витрачаючи матеріальні технічні, трудові та фінансові ресурси, формує собівартість продукції та фінансові результати діяльності – прибуток або збиток. Рівень собівартості продукції перебуває в прямій залежності від продуктивності праці, раціонального використання основних фондів, економії матеріалів, енергоресурсів, скорочення непродуктивних витрат, організації виробництва, якості управління та інших факторів. Зазначимо, що собівартість швейного підприємства складається з витрат, пов’язаних з використанням у процесі виробництва продукції ресурсів, сировини, матеріалів, енергії, трудових ресурсів. Отже, відображаючи процеси виробництва, обігу та розподілу, собівартість виступає як один з важливих синтетичних показників діяльності підприємства.
Собівартість продукції є одним з найважливіших показників, який комплексно характеризує якісні зміни в техніці, технології, організації праці та виробництва, що відбуваються на виробництві. Зниження витрат виробництва та собівартості продукції є однією з основних умов зростання прибутку швейного підприємства, підвищення рентабельності та ефективності його роботи.
Розглядаючи другий розділ цієї курсової роботи, ми можемо більш детально розглянути з чого формується собівартість продукції, а саме карнавально костюму. Вона включає в себе прямі та не прямі витрати, які в свою чергу теж підрозділяються. Всі ці витрати ми розраховуємо за формулами, які нам наглядно демонструють розподіл коштів, після чого ми зможемо побачити слабкі та сильні сторони нашого виробництва. Після проведених розрахунків, можна зрозуміти як ми зможемо удосконалити наше виробництво, або знайти шляхи для підвищення рентабельності продукту. Тобто це може бути покупка нового обладнання та автоматизація виробництва для підвищення якості та продуктивності праці, пошук нових джерел сировини, підвищення кваліфікації працівників, влаштовуючи їм курси підвищення кваліфікації, або найм більш кваліфікованих працівників. Також дуже важливим є маркетинг у даній справі, тобто потрібно добре прорекламувати продукт, знайти ринки збуту, це можуть бути реклама на біг бордах, телебаченню, інтернеті, радіо, оренда приміщень під магазини для збуту власної продукції. Також можна організовувати покази мод, для демонстрації продукції споживачеві.
Амортизаційні відрахування — процес поступового перенесення вартості основних фондів на продукт, що виготовляється з їх допомогою.
|
